Так спроквола надходить - Тарас Чубай

    This site uses cookies. By continuing to browse this site, you are agreeing to our Cookie Policy.

    Boardstructure

    • Так спроквола надходить - Тарас Чубай

      Hier habe ich ein schon recht altes Lied mit einem sehr schönen Text. Gesungen wird es von Тарас Чубай, dem Sänger der Band Плач Єремії - der Text ist ein Gedicht seines Vaters, des berühmten ukrainischen Dichters Грицько Чубай.



      Hier ist der Text:

      Так спроквола надходить
      Найтемніша на світі ніч
      І заступає
      Одним єдине моє вікно
      І заступає зеленими очима
      Заступає червону потоптану траву
      Що здавалась мені
      Птахом підстреленим
      А той птах
      Ніяк злетіти не міг
      А той птах
      Ніяк злетіти не міг

      Ніч заступає
      Руками всохле дерево
      І заступає
      Вустами палюче сонце
      І заступає
      Розважливими словами
      Якусь дуже сумну мелодію

      І я вже нічого
      Крім тої ночі не бачу
      І я вже нічого
      Крім тої ночі не бачу
      А тільки чую
      Як десь далеко далеко
      Поза іі руками
      Поза її вустами
      Поза її очима
      Раптом залопоче крилами
      Червона трава
      І довго літає над нами
      І довго літає над нами...

      Так спроквола надходить
      Найтемніша на світі ніч.
      So kriecht herbei
      die dunkelste aller Nächte
      und verdeckt
      mein einziges Fenster.
      Sie verdeckt mit grünen Augen,
      verdeckt das rote zertrampelte Gras,
      das mir schien
      wie ein angeschossener Vogel.
      Aber dieser Vogel
      konnte niemals mehr abheben.
      Aber dieser Vogel
      konnte niemals mehr abheben.

      Die Nacht verdeckt
      mit ihren Händen den verdorrten Baum
      und verdeckt
      mit ihren Lippen die sengende Sonne
      und verdeckt
      mit vernünftigen Worten
      eine irgendwie sehr traurige Melodie.

      Und ich kann schon nichts
      außer dieser Nacht mehr sehen
      Und ich kann schon nichts
      außer dieser Nacht mehr sehen.
      Ich höre nur,
      wie weit weit weg
      jenseits ihrer Hände,
      jenseits ihrer Lippen,
      jenseits ihrer Augen,
      plötzlich mit den Flügeln schlägt
      das rote Gras
      und fliegt lange über uns
      und fliegt lange über uns...

      So kriecht herbei
      die dunkelste aller Nächte.